Історія килимів

Східні килими отримали своє визнання у всьому світі як витвори мистецтва лише в минулому сторіччі.

Колекціонери зазвичай пояснюють своє захоплення східними килимами ручної роботи бажанням володіти хоча б невеликою частинкою багатої та яскравої історії, що стоїть за цим видом мистецтва.

Ці вироби здатні перетворювати звичайний інтер’єр на нестандартний простір.

Достоменно невідомо, коли саме були зіткані перші килими, але незаперечним є те, що техніка плетіння килимів бере свій початок від кочових племен Середньої Азії.

Розведення овець (основна сировина килимової шерсті) було традиційним зайняттям кочівників, і оскільки людям того періоду доводилося витримувати люті морози, очевидно, що ремесло ткацтва розвивалося, щоб замінити використання грубих шкур тварин для тепла. Для кочівників килими були і декоративними, і практичними, служили підлоговими покриттями і настінними килимами, а також в якості штор, дверних і сідельних сумок.

Мистецтво килимоткацтва в Ірані виникло більше 2500 років тому. Спочатку перські килими і килимки використовувалися як предмети необхідності, щоб покривати підлогу кочових племен, забезпечуючи захист від холоду і вогкості.

Розвиток навичок і ремесел, пов'язаних із створенням цих витворів мистецтва, передавався з покоління в покоління упродовж віків в періоди миру, вторгнення і війни. З розвитком міжнародної торгівлі збільшувалось різноманіття моделей і візерунків.

Більша частина розвитку персидського килима пов’язана з різними правителями країни упродовж часу.

Коли Кір Великий завоював Вавілон в 539 р. до н.е., він був вражений його пишністю, і багато істориків вважають, що саме він започаткував мистецтво килимоткацтва в Персії. Кажуть, що могила Кіра, похованого в Пасаргаді біля Персеполя, була вкрита дорогоцінними килимами. Цілком імовірно, що ще і до тих часів перські кочівники створювали принаймні прості вироби для своїх домів. Їхні стада овець і кіз надавали їм високоякісну і міцну вовну для цього.

У 1949 році російські археологи в Пазирикській долині на Алтаї в Сибіру знайшли найстаріший з відомих килимів. Пазирикський килим, що датується 5 століттям до нашої ери, є прекрасним прикладом майстерності, яка існувала, розвивалася, і вдосконалювалося протягом століть. Килим зберігався близько двох тисячоліть в гробницях скіфських дворян і зараз є експонатом Ермітажу в Санкт-Петербурзі. Складність цього килима говорить про те, що навіть на ранньому етапі мистецтво килимоткацтва вже виходило за межі простих килимів, призначених для практичних цілей.

Після періоду панування арабських халіфатів, турецьке плем'я, назване на честь їх засновника, сельджуків завоювало Персію. Їх панування (1038 - 1194 рр.) мало велике значення в історії персидських килимів. Сельджукські жінки були вправними майстринями, які використовували у ткатцтві турецькі вузли. У провінціях Азербайджану і Хамадану, де вплив сельджуків був найсильнішим і найтривалішим, турецький вузол використовується до цього дня.

Монгольське завоювання і контроль над Персією (1220 - 1449) були спочатку жорстокими. Проте невдовзі вони потрапили під вплив персів. Палац Тебріз, що належав вождеві Ільхана Газан-ханові (1295 - 1304), мав мощену підлогу, вкриту дорогими килимами. Монгольський правитель Шах Рох (1409 - 1446) сприяв відновленню великої кількості того, що було зруйновано монголами і заохочував розвиток усієї художньої діяльності регіону. Проте, килими в цей період були прикрашені простими мотивами, які були виконані в основному геометричному стилю.

Сьогодні килимоткацтво є найпоширенішим ремеслом в Ірані. Персидські килими славляться своїм багатством кольору, різноманітністю вражаючих художніх візерунків і якістю дизайну. У палацах, знаменитих будівлях, особняках і музеях у всьому світі персидський килим є одним з найцінніших предметів інтер'єру.